Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року Справа № 909/288/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.06.2016 та

постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2016

зі справи № 909/288/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Позивач)

до комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради, м. Калуш Калуського району Івано-Франківської області (далі - Відповідач),

про стягнення 1054 879,10 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Позивача - Пронюка В.Я.,

Відповідача - Кайдана Д.-С.Т.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення коштів у сумі 1 054 879,10 грн., з яких: 389 547,08 грн. пені; 49 485,07 грн. - 3 % річних; 615 846,95 грн. "інфляційних".

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 09.06.2016 (суддя Кобецька С.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 (колегія суддів у складі: Кузь В.Л. - головуючий, Галушко Н.А. і Данко Л.С.): позов задоволено частково; з Відповідача стягнуто на користь Позивача: 193 581,92 грн. пені; "інфляційні" в сумі 615 713,53 грн.; 49 030,66 грн. - 3% річних; 15 778,62 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Позивач просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи скасувати в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення пені в сумі 193 581,92 грн. і прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Відповідача на користь Позивача відповідну суму пені, а в іншій частині зазначені рішення і постанову залишити без змін, відшкодувавши Позивачу за рахунок Відповідача судові витрати. Скаргу мотивовано прийняттям судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права, в тому числі статей 549-552 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 42, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

24.01.2014 Позивачем (продавець) та Відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 856/14-БО-15 (далі - Договір), відповідно до якого:

- продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Позивачем за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (пункт 1.1);

- газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (пункт 1.2);

- приймання-передача газу, переданого продавцем покупцю у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі; обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (пункт 3.3);

- встановлено ціну за 1000 куб.м природного газу - 3 340,75 грн., у т.ч. ПДВ (пункт 5.2);

- оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1).

Додатковими угодами до Договору змінювалася ціна за 1000 куб.м природного газу.

На виконання умов Договору Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 4 418 577,73грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Згідно з випискою Позивача по операціях з Відповідачем за період з 01.01.2014 по 30.11.2015 Відповідач свої зобов'язання за Договором щодо оплати природного газу виконав повністю, але при цьому порушив строки оплати.

Відповідно до пункту 7.2 Договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 Договору покупець зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що при здійсненні розрахунку пені та 3% річних Позивачем включено дні фактичної оплати сум боргу в періоди часу, за який здійснювалися нарахування пені та 3% річних. Що ж до "інфляційних", то, виконуючи нарахування за простроченими грошовими зобов'язаннями Відповідача за жовтень 2014 року, Позивач нарахував індекс інфляції за місяць у заявленому періоді на суму боргу, що вже включала в себе інфляційне збільшення за попередній місяць, а це суперечить вимогам закону.

Суди попередніх інстанцій (згідно із здійсненим судом перерахунком) дійшли висновку, що вимоги про стягнення з Відповідача 49 030,66 грн. - 3% річних, "інфляційних втрат" у сумі 615 713,53 грн. та 387 163,85 пені є обґрунтованими.

Відповідачем заявлено про зменшення розміру пені.

Задовольняючи дане клопотання та зменшуючи розмір пені, суди попередніх інстанцій врахували: ступінь вини Відповідача у виникненні спору; причини неналежного виконання зобов'язання; факт добровільного та повного виконання Відповідачем своїх зобов'язань зі сплати коштів за поставлений Позивачем природний газ; матеріальні інтереси сторін; особливість виробничо-господарського характеру діяльності Відповідача, який є єдиним у м. Калуші суб'єктом відносин у сфері водопостачання, теплопостачання та водовідведення, що має проводити гарантоване першочергове забезпечення питною водою, теплом та відкачуванням господарсько-побутових стоків споживачів; важкий фінансовий стан та збитковість підприємства Відповідача; те, що сплата неустойки зачепить не лише майнові інтереси Відповідача, а й інтереси населення та бюджетних установ.

З урахуванням викладеного суди вважали за можливе зменшити розмір пені на 50 % та стягнути з Відповідача пеню в сумі 193 581,92 грн.

Причиною подання касаційної скарги стало питання про наявність або відсутність підстав для зменшення господарським судом заявленої до стягнення суми пені. В іншій частині судові рішення попередніх судових інстанцій, прийняті по суті даної справи, не оскаржуються жодною із сторін.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Попередні судові інстанції з огляду на встановлені ними фактичні обставини справи, врахувавши: факт погашення Відповідачем заборгованості з оплати отриманого від Позивача природного газу; тяжкий фінансовий стан Відповідача; несвоєчасність розрахунків споживачів за теплову енергію; важливість збереження господарської діяльності Відповідача, - дійшли не спростовуваного доводами касаційної скарги висновку як про обґрунтованість позовних вимог, так і про можливість і допустимість зменшення заявленої до стягнення суми пені.

Посилання Позивача на судову практику щодо стягнення заборгованості Позивача без зменшення пені є безпідставними, оскільки відповідно до статті 83 ГПК України таке зменшення є правом суду, яким останній скористався на підставі об'єктивного та всебічного аналізу всіх поданих сторонами доказів.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

Водночас оцінка доводів касаційної скарги, спрямованих на заперечення встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та переоцінку доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, яка згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування судових рішень в їх оскаржуваній частині не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.06.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 зі справи № 909/288/16 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Васищак

Суддя В. Палій